Є шапка – нема голови,
Є нога – нема черевика.
Стоїть хлопчик під пеньком
Накрив голову брильком.
Хоч капелюх має,
Та нікому його не здіймає.
Маленький, чепурненький,
Крізь землю пройшов,
Червону шапочку знайшов.
Стоїть при дорозі
На одній нозі
І шапочку має,
Та нікого не вітає.
Під дубочком народився,
Парасолькою накрився,
Може, з лісу б пострибав,
Якби другу ногу мав.
В мене ніжка одна —
Чобітка не маю,
І хоч я без голови,—
Шапку одягаю.
Росте собі у лісочку,
У лісочку в холодочку.
Капелюх на собі має,
Та ніколи не знімає.
Всі ми в шапочках-брилях
Заховались під кущі,
Бо, як вийдемо на шлях,
Враз опинимось в борщі!
Cеред зелені з’явився,
Капелюшком накрився,
Став на горбок,
Попросився в козубок.
Що це, діти?
Це - ...
Ці стрункі грибочки
Зайняли пеньочки.
Шапки в них кругленькі.
Кличуть їх…
Вийшов красень на стежину,
Вдягся в білу одежину,
Капелюх червоний взяв -
Всіх навколо налякав!
Людину, звіра, муху, -
Кого б він не стрічав, -
Ні разу капелюха,
Одначе не знімав.
А хто на нього подивився –
Той йому зразу уклонився.
Лиш нога та голова,
Ані рук, ні ніг нема.
Щоб на нього подивитись
Треба низько уклонитись.
Цей грибочок знає,
Що хто його чіпає –
Буде мать проблеми,
Того ж і не зелений.
Вдяг він шапку червоненьку
(Не стареньку, а новеньку),
Ще й сметанкою покрапав,
Щоб ніхто його не хапав.
Хто в гайку біля доріжки
Тут стоїть серед трави?
Без чобіт – єдина ніжка,
Капелюх – без голови.
Мабуть, хоче в козубок
Симпатичний цей …
Комментариев нет:
Отправить комментарий